Пам'ятаємо!
Сьогодні - День пам'яті
жертв Голодомору
Щорічно в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять загиблих від Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. Їх жертвами стали мільйони українців.
Викачування продовольства в період запровадження продрозкладки та політики «червоного терору», примушення до покори бунтівного волелюбного люду, виснажило запаси українців. Тотальний голод у південних регіонах України тривав до літа 1923 року. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук оцінює втрати українців від надсмертності у 1921–1923 роках на рівні понад 935 тисяч осіб. 40% із них – діти до 14 років.
Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а згодом проросійські історики. «Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. наслідок руйнування системи сільського господарства і сіл, спричинене примусовою колективізацією, що стала Це покарання здійснювалося шляхом знищення української культури, мови, традицій. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада намагалася вирішити так звану «українську проблему» за наказом Сталіна.
За даними істориків, на початку 30-х років XX століття основним центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. В Україні сталося понад 4 тис. масових протестних виступів за участю близько 1,2 млн осіб. З колгоспів вийшли 41 200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель.
Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.
Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших харчових продуктів та майна як штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Відбулася ізоляція тих, що голодує. З цією метою був застосований режим «чорних дощок» і заборона тим, що голодує, виїжджати за межі України. Колгоспи та села, занесені на «чорні дошки», оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. 22,4 мільйона людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.
Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про голод. У січні 1933 року радянською владою було зроблено заяву про відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги.
Причиною голоду 1946–1947 років стала сукупність факторів: посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства з США в межах ленд-лізу, а також показове рішення Радянського Союзу відправляти зерно країнам Східної Європи, які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму.
"Колгоспам поставили нереальне завдання – зібрати й відправити з України до Москви понад 360 мільйонів пудів зерна. Щоб виконати цей план, колгоспи збирали запаси з приватних селянських господарств. За оцінками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень надсмертність в Україні у цей період перевищила 700 тисяч осіб, понад чверть жертв – діти до 14 років. Багато свідків штучного голоду 1946–1947 років досі живі".
Ніколи не пробачимо радянському кровожерливому режиму смерті мільйонів українців...
За традицією цього дня патріоти України запалюють у своїх оселях свічку пам'яті на вшанування загиблих від штучних голодоморів.
Шануймо пам'ять депортованих українців!
У другу неділю вересня українці вшановують пам'ять депортованих у 1944-1951 роках братів і сестер своїх з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини.
29 серпня -
День пам’яті захисників України,
які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність
29 серпня відповідно до Указу Президента № 621/2019 від 23.08.2019 відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 614-р з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу в суспільстві Міністерство освіти і науки України рекомендувало провести відповідні заходи в навчальних закладах, в тому числі - 1 вересня 2021 року.
Методичні та інформаційні матеріали до зазначеної дати розміщені на сайті Міністерства освіти і науки України.
Вшануванню пам’яті полеглих захисників України присвячений урок мужності, який підготувала викладачка суспільних дисциплін нашого ліцею Наталя Олексіївна Галкіна.
#ДеньПамятіЗахисниківУкраїни
29 червня 2016 року в бою з російським агресором загинув Герой України, один з кращих оперних співаків світу, доброволець Василь Сліпак (Міф).
Про це на своїй сторінці в фейсбуці розповів журналіст Цензор.НЕТ Михайло Ухман.
Василь Сліпак (1974-2016 р.р.) – український оперний співак (бас-баритон), соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій під час війни на сході України, позивний Міф. Був також одним з лідерів української громади Франції, членом Об'єднання українців Франції.
Тричі бував на фронті. Вперше поїхав на війну в травні 2015 року. Воював у Пісках в районі Донецького аеропорту. Брав участь в боях за Авдіївку в складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим.
Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, в Водяне - на лінію дотику. У жовтні повернувся в Париж. У червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на пів року, але 29 червня загинув в бою від кулі ворожого снайпера. У лютому 2017 року Василю Сліпаку присвоєно звання Героя України (посмертно).
Ніколи знову. 1939-1945
«1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо»: Україна разом із Європою 8 травня відзначає День пам’яті й примирення, а 9-го – перемогу над нацизмом у Другій світовій війні.
#Чорнобиль_35_ПТО_Дніпропетровщина